|
20.01.2017
До Дня Соборності України22 січня – День єднання українського народу
![]() ![]() Протягом багатьох століть історичного роз¬витку Україна не мала власної державності та єдиної території. Українські землі належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Угорщині, Речі Посполитій, згодом Румунії, Чехословаччині. Тому віковічною мрією українців було об’єднання всіх українських земель в одну єдину, вільну, незалежну державу.
Доленосна подія, яка відбулася 22 січня 1919 року, підписання Акту злуки між представниками Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, увійшла в історію як свято національної єдності – День Соборності України. ![]() Минуть роки, і ця січнева дата, яку викреслювали з календарів і намагалися стерти з народної пам’яті радянські ідеологи, постане величним національним святом, що 1990 року засвідчив живий людський ланцюг від Львова до Києва. А з 1999 року згідно з указом Президента День соборності України почали відзначати на державному рівні. День своєї української єдності та свободи, яка робить нас гідними нащадками своїх батьків! ![]() ![]() Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду та племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про духовне відродження українського народу, про його славу і могутність, навіть на тих гірких, але таких повчальних уроках історії, які допомагають краще зрозуміти процеси сучасного політичного життя країни. Науковці кафедри історії та політичної теорії НГУ плідно працюють з архівними матеріалами щодо історичного минулого нашої держави. Тема Соборності України цікавить вчених – істориків НГУ, тож напередодні Дня Соборності пропонуємо ознайомитися з матеріалом завідувача кафедри історії та політичної теорії Геннадія Первого про події, які передували Актові Злуки 22 січня 1919 року та чому цей день тоді так і залишився лише декларацією.
![]() ![]() Свято з гірким присмаком
Уроки історії
22 січня кожного року України відзначає День Соборності України. Саме цього дня у далекому 1919 році відбулася знаменна для нашого суспільства подія – російська та польська частини України об’єдналися в єдину соборну державу. Знакова подія на багато років стала гаслом українства, яке залишається актуальним і по сьогодні.
Що це було і як постала єдина країна з точки зору історика? Відомо, що перша світова війна, або Велика, як її тоді називали, перекроїла державні кордони в Європі, призвела до краху монархій та імперій. Під революційними ударами пали Російська та Германська імперії, відцентрові національні рухи ліквідували Австро-Угорщину. На уламках колишніх держав визволені народи почали власне державне будівництво. Серед новоутворених держав постала і Україна. Вже в листопаді 1917 р. ІІІ Універсалом Центральної Ради було проголошено створення Української народної республіки (УНР). В січні наступного року УНР декларувала свій державний суверенітет і вихід зі складу більшовицької Росії. В західноукраїнських землях державотворчі процеси почалися дещо пізніше і були пов’язані з територіальним розпадом Австро-Угорської імперії. В листопаді 1918 р. в Східній Галичині, населеній переважно українським населенням, почалося утворення власної держави – Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР). З моменту свого виникнення ЗУНР прагнула злуки з Великою Україною. Найбільш активними ініціаторами цього були військові, які гостро відчували потребу в допомозі, оскільки національний конфлікт між польськими та українськими патріотами переріс у збройний конфлікт і українсько-польську війну. 5 листопада УНРада вислала у Київ двох представників (Й.Назарука і М.Шухевича), щоб встановити контакт з гетьманським урядом і визначитися щодо якнайшвидшого об’єднання західноукраїнських земель з Наддніпрянською Україною. 6 листопада 1918 р. Й.Назарук та М.Шухевич були прийняті Гетьманом П.Скоропадським. Делегати просили в голови Української Держави допомоги у протистоянні полякам. Однак реальна допомога не настала, оскільки Гетьманат опинився у складній політичній кризі. В один і той самий день – 13 листопада 1918 р. – постали і Директорія, і нова держава – Західноукраїнська Народна Республіка. В цей час становище ЗУНР почало погіршуватися. Під тиском поляків УНРада (законодавчий орган) і Державний Секретаріат (уряд) ЗУНР переїхали зі Львова до Тернополя, а потім – до Станіслава. Незважаючи на складне становище обох нових національних державних утворень, їхнє керівництво продовжувало справу об’єднання України. Провідна роль у цій історичній справі належала діячам Наддністрянської України. 14 грудня 1918 р. гетьман П.Скоропадський зрікся влади, а вже 19 грудня 1918 р. до Києва урочисто в’їхала Директорія. На історичній арені знов була відновлена Українська Народна Республіка. По той же бік Збруча, 3 січня 1919 р. на сесії УНРади у Станіславі було прийнято Ухвалу «Про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою» в «одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку». Ідея соборності український земель охопила у ті часи не лише Велику Україну і терени власне ЗУНР (Галичину, Лемківщину, Підляшшя, Буковину, Прикарпаття, Західне Поділля тощо), але й Закарпаття. 21 січня 1919 р. у Хусті 420 делегатів Всенародних Зборів українців Закарпаття (т.зв. Угорської Руси) ухвалили «з’єдиненнє... з Соборною Україною» і просили, «щоби українське військо обсадило комітати, заселені Українцями». Проте, таке легітимне і правове рішення не було втілено в життя, позаяк невдовзі іноземні (чеські та румунські) війська окупували територію Закарпаття. 22 січня 1919 р. о 12 годині у Києві на Софіївському майдані у святковій обстановці (день був оголошений неробочим) відбулася урочиста церемонія Злуки. В Універсалі Директорії УНР з цього приводу зазначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно -Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмерли кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Відтепер народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду». Навесні, 30 березня 1919 р. відбулася нотифікація об’єднання офіційною делегацією Соборною УНР послам усіх держав, що були акредитовані у Відні. Однак об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу через ряд обставин не було тоді доведено до логічного завершення. Юридичний і правосильний акт злуки по факту доконано не означав проте реального злиття двох суб’єктів угоди в єдину державну структуру. Не стала Соборна УНР після злуки ані унітарним державним утворенням, ані федеративним. Політичні проблеми в країні, зовнішня агресія з боку Польщі та радянської Росії стали на заваді національній державності в Україні. Гірко визнавати, що питання соборності України досі залишається актуальним. Більше того, ті ж чинники, що унеможливили українську державність на початку ХХ століття, ставлять важкі завдання перед українським народом на початку ХХІ. Політична криза в країні, окупація Криму, російська агресія на Сході, прояви сепаратизму в суспільстві знову випробовують на міцність українську державність. Історія наче повторюється, але ми маємо вже іншу політичну ситуацію – потужну державу, здатну дати відсіч агресору, волелюбний народ, який відчув смак свободи та демократії. У сучасній Україні спостерігається стрімкий процес формування відповідального громадянського суспільства, відбувається консолідація нації навколо української національної ідеї. Саме тому, відзначаючи це свято, народ України з оптимізмом сприймає своє майбутнє – єдину, незалежну соборну Україну. Геннадій Первий
![]() P.S. Стаття «Свято з гірким присмаком» розміщення в «Офіс 365».
Соборність – це символ українців, це одвічна мрія про об’єднання людей і земель в одну державу, це символ боротьби за волю, порозуміння між людьми і часточка надії й віри у майбутнє.
![]() Маємо надію, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів борців, які поклали своє життя на вівтар незалежності, соборності, державності, залишатиметься непорушною.
ІАЦ НГУ |