Зацвіла Гончарівська верба

«Як хороше у нас на Україні,

Де пісня нив чарівна та лунка,

І шепіт верб, і поклики гудка

Злились навік в мелодії єдині".

                                                                           Василь Симоненко

Сонячний ранок, блакитне небо, молода брость на Гончарівській вербі, розвивається і тріпоче на вітрі наш Прапор, щебетання пташок, цвітуть фіалки та калюжниця. Весна, 43 день війни…Життя продовжується. Дніпровська політехніка працює, традиції не порушуються. У квітні - традиційний полив Гончарової верби, свято, започатковане Центром культури української мови імені Олеся Гончара з нагоди 95-річчя нашого славного земляка. 

Історія створення цього свята надзвичайно цікава, нею поділилася завідувачка кафедри філології та мовної комунікації Світлана Ігнатьєва. Деревце посадили – дружина Олеся Гончара, Валентина Данилівна, поет Іван Драч, академік Геннадій Півняк. Тут щорічно проводились цікаві заходи, зустрічі з відомими людьми України, нашими земляками, студенти долучались до вивчення звичаїв та традицій нашого народу. Директор Центру культури української мови Ірина Цюп’як наголосила на важливості таких заходів, вихованню патріотизму, любові до рідної землі, до історії та культури нашого народу, адже, як говорить народна мудрість, «Без верби та калини нема України».

Почесне право полити вербу сьогодні надано ректорові «Дніпровської політехніки» Олександру Азюковському, першому проректору Артему Павліченкові та голові ради студентського самоврядування Інституту гуманітарних наук НТУ «Дніпровська політехніка» Богдану Буригіну, а потім до цього дійства долучились усі учасники заходу.

 Насамкінець кожен присутній доторкнувся до стовбура вербиченьки й задумав бажання… Закінчення війни, перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Рости вербо, рости красная…

Пресцентр НТУ "Дніпровська політехніка"

Фото: кіностудія "Юність"